У 1830-х центр західноукраїнського національного руху переміщуються з Перемишля та Закарпаття до Львова, де його очолюють молоді семінаристи, послідовники ідей Гердера. У 1832 році троє товаришів 21-літній Маркіян Шашкевич, 21- літній Іван Вагилевич та 17-літній Яків Головацький створили літературний гурток, який назвали «Руська Трійця». Лідером гуртка був обраний Маркіян Шашкевич. Його учасники стояли на слов’янофільських позиціях і використовували прибрані слов’янські імена (Шашкевич — Руслан, Вагилевич — Далібор, Головацький — Ярослав).
Основною метою діяльності Трійці було: звільнити народну мову від церковнослов’янських та чужомовних впливів та створити літературну мову. Крім того, члени Руської Трійці прагнули розширити сферу використання української мови серед населення, та у державних установах тощо.
Члени «Руської Трійці» займалися ходінням в народ, під час яких записували місцевий фольклор. Крім цього, члени трійчани, зокрема І. Вагилевич, займалися агітацією серед селянства, закликаючи боротися за свої права. За що Вагилевич був неодноразово заарештований австрійською поліцією.
Крім Шашкевича, Вагилевича та Головацького, до складу Руської Трійці входило ще близько 20 членів, які також були студентами та семінаристами. Трійця підтримувала зв’язки з польським національним рухом, із слов’янськими будителями Яном Коларом, Павелом Шафариком, Бартоломеєм Копітаром та Карелом Гавлічеком, із якими регулярно листувалися. Особливо тісні зв’язки Трійці були із Наддніпрянщиною, такими діячами українського національного руху як Ізмаїлом Срезневським, М. Максимовичем, Йосипом Бодянським .
Греко-католицьке духовенство не схвалювало діяльність молодих семінаристів. Негативна позиція уніатського духовенства була такою, тому що діяльність Руської Трійці могла загострити відносини греко-католицької церкви з австрійським урядом. Побоювання духовенства не були пустими, місцева влада без захвату сприймала діяльність Руської Трійці. Австрійці боялися появи ще одного потужного національного руху, адже польський постійно дошкуляв віденському урядові. Крім того, австрійська влада, побоювалася, що український рух використає Російська імперія, на що постійно вказували поляки, та використає для ослаблення австрійської влади в Східній Галичині.
1834 р. «Руська трійця» робить спробу видати літературну збірку «Зоря», в якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали. Проте цензура заборонила її публікацію, а членів Руської Трійці взяла під нагляд поліція.
Не полишаючи надій видати літературний альманах народною мовою, Трійця вирішила публікувати інший альманах «Русалка Дністровая», який повинен був також містити народні пісні, вірші, історичні статті на галицькому діалекті української мови. Місцевий цензор і уніатський священик Венедикт Левицький заборонили публікацію літературної збірної у Львові. Тому, у 1837 році Шашкевич із товаришами був змушений видати альманах у Пешті (нині Будапешт). До Львова було привезено 1000 примірників, більша частина яких була конфіскована поліцією. Лише 200 примірників було збережено, які були розповсюджені серед зацікавленої публіки. Яка в цілому зустріла її дуже прохолодно.
Після цього почався занепад діяльності Руської Трійці. Маркіян Шашкевич не витримав постійних утисків поліції та уніатської церкви, і помер у 1843 році від туберкульозу. Після чого «Руська Трійця» розійшлась. Іван Вагилевич переходить до польського національного руху, а Яків Головацький встає на москвофільські позиції.
Діяльність «Руської Трійці» в Галичині мала величезне значення для української культури. Все, що пропонувала Трійця, було новим і незвичним. Історична концепція трійчат, орієнтація на фольклор, використання у творах народної мови, обстоювання народності в мистецтві – все це відкривало перспективу розвитку потужної науково-літературної діяльності на західноукраїнських землях. Діячі «Руської Трійці» глибоко шановані в Україні. Їхніми іменами названі вулиці, ставлять меморіальні дошки та пам’ятники, їхня спадщина широко вивчається науковцями.