Загреб, кафедральний собор, напис глаголицею
Писемність та освіта. І хоча є згадки про те, що у східних слов’ян існувала своя писемність до ΙX ст. – про писемність у вигляді «рисок та резів» згадують Чорноризець Храбрий, Ібн-Фадлан, Ель Масуді та Іб-ель-Недіма. Проте, більшість істориків сходяться на думці, що писемність була створена слов’янськими просвітителями Кирилом та Мефодієм з грецького міста Фесалоніки.
На основі грецького алфавіту та староболгарської мови Кирил та Мефодій створили слов’янську азбуку, як вважається це була глаголиця, що нагадувала ієрогліфи. Учнями Кирила та Мефодія було створено кирилицю, що мала 43 знаки і була значно зручніша чим глаголиця (хоча є думки, які вважають що кирилиця старша за глаголицю). Переважна більшість давньослов’янських текстів, що дійшли до нас це тексти написані кирилицею, глаголичних текстів дуже мало.
У 996 році князь Володимир засновує першу школу на Русі. У храмах Києва, Новгорода та інших місць існували школи де вчилися переважно діти заможних верств населення. У XΙ ст. у Києво-Печерській лаврі виникає освітній цент, де протягом історії Руси вчилося багато відомих церковних ієрархів та державних діячів.
У 1068 році онука Ярослава Мудрого Анна Всеволодівна засновує школу для дівчат в Андріївському монастирі. Дівчата з заможних сімей навчалися писати, читати, шити, вишивати, а також шляхетській поведінці. Аналогічні заклади були тоді невідомі у Західній Європі.
Загалом світської системи освіти не існувало, все освіта була зосереджена в руках церкви. Методи тодішньої освіти були доволі архаїчними – вивчення на пам’ять текстів з Біблії та іншої релігійної літератури.
Література. До нашого часу не дійшло до християнських текстів. Як вважаються, якщо і були дохристиянські літописи, то вони могли бути знищеними християнами. Першим повноцінним літописом вважається літописний звід 996 року у якому історія трактується з про древлянської позиції.
Більшість літописів що дійшли до нас походять з починаючи з XΙΙ ст. це – «Повість Минулих літ», “Київський Літопис” 1118-1199 роки, “Галицько-Волинський літопис” 1201-1291 роки. Крім літописів, поширюється також релігійна, публіцистична та художня література. У 1056-1057 було написано «Остромирово Євангеліє», 1073 «Ізборник» Святослава, 1092 «Києвське Євангеліє». Рукописні книги коштували дуже дорого і були доступні лише не багатьом.
Cеред князівських сімей та знаті було дуже освідчені люди, які знали багато іноземних мов; грецьку, латину, болгарську та німецьку. Освідчені люди того часу читали Гомера, Платона, Арістотеля та інших давньогрецький письменників та філософів. Дослідники вважають, що у XΙ – XΙΙΙ на території Давньої Русі знаходилося близько 140 тис книг. В загадий період, було написано 95 літературних творів. У Києві, Чернігові, Переяславі літописання велося до 1238 року.
Джерела
Бойко О. Д. Посібник “Історія України”
Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі/ Петровський В. В., Радченко Л. О., Семененко В. І. – Вид. 2-ге, випр. Та доп. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2008 – 608., [18] арк., іл..
Субтельний О. Україна: історія / Пер. З англ. Ю. І. Шевчука; Вст. Сл.. С. В. Кульчицького. – 2-е вид. – К.: 1992. 512 с.: