
Схема бою, виконана сотником Сергієм Горячком
Бій під Крутами це складова частина Української Революції 1917-1921 рр. Подія відбулась 29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути (за 130 кілометрів на північний схід від Києва). На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська проводили двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.
Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також підрозділи сформовані із добровольців, серед яких можна виокремити курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, а також сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України.
24-27 січня 1918 року відбулися запеклі бої за станцію Бахмач (нині Чернігівська область). Війська УНР були змушені відступити від Бахмачу до станції Крути.
На посилення українських частин у Крути було спрямовано Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу імені Богдана Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів).

Київський мурал «Герої Крут»
До загону приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Значна частина студентів не була достатньо підготовлена, також студенти не мали серйозного озброєння. Крім того, то складу українських загонів, що воювали під Крутами, приєднались ще близько 80 добровольців із складу місцевого Вільного козацтва м. Ніжин.
Загалом, за підрахунками дослідників, під Крутами 29 січня 1918 року перебувало до 520 українських добровольців, у яких на озброєнні перебувало до 16 кулеметів та одна гармата. Командував українськими військами Аверкій Гончаренко (1890-1980). Українцям тоді протистояли війська Більшовицької Росії загальною чисельністю у 4800 осіб під командуванням есера Михайла Муравйова (1880-1918). Більшовики були добре озброєні та мали перевагу у артилерії.
Сам бій тривав 5 годин, і під вечір війська УНР були змушені відступити. Наприкінці бою, українські війська у присмерках змогли організувати планомірний відступ зі станції Крути. Частина українців, 27 студентів та гімназистів, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня всі вони були замордовані або розстріляні. Згодом тіла героїв були поховані на Аскольдовій могилі у Києві.

Монумент битви під Крутами
Втрати більшовиків пiд Крутами оцінюються у близько 300 воякiв. Вважається, що втрати українських військ складають у 70–100 загиблих. Серед них – до 40 полеглих у бою з більшовиками та розстріляні полонені студенти i гімназисти.
Бій під Крутами був успішним — наказ командування було виконано, стрімкий наступ більшовиків було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії й мости. Більшовицькі війська втратили боєздатність на чотири дні.
Агресор мусив перекинути свіжі сили, відремонтувати зруйновані мости та залізничні колії. Затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який врятував УНР і забезпечив підтримку Центральних держав.
Джерела:
1. Бій під Крутами в історичній пам’яті. Як експлуатується міф. Історична правда. URL: https://www.istpravda.com.ua/research/2012/01/29/70470/ (дата звернення: 04.02.2025).
2.Бій під Крутами в національній пам’яті: Збірник документів і матеріалів / Упорядники: О. М. Любовець та ін. — К. : ДП НВЦ «Пріоритети», 2013. — 288 с.
3. Бій під Крутами: п’ять важливих фактів – BBC News Україна. BBC News Україна. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/news-55853090 (дата звернення: 04.02.2025).
4. Бій під Крутами. Український інститут національної пам’яті – офіційний веб-сайт. URL: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/sichen/29/1918-biy-pid-krutamy (дата звернення: 04.02.2025).
5. КРУТИ, БІЙ 1918. Електронна бібліотека. Інститут історії України. URL: https://shorturl.at/YcJ8b (дата звернення: 04.02.2025).