Візантійська імперія

Відлік історії Візантійської імперії починається у 330 р. н.е., коли римський імператор Костянтин I  переносить столицю імперії в “Новий Рим”, на місце давньогрецької колонії Візантія, у Східній Фракії.

Хоча після поділу Римської імперії на Західну і Східну,  Західна Римської імперія припинила своє існування у 476 році, Східна Римська імперія пережила Західну  на 1000  років. У Візінтії були збережені кращі традиції античного мистецтва, літератури та освіти.

Східна Римська імперія відіграла роль буфера між  Європою та Азією, поєднувала у собі елементи як Європи, так і Азії, а також була бастіоном християнського світу у боротьбі проти вторгнень з Азії . У кінці кінців, Візантійська імперія загинула у 1453 році, після того, як Османська армія, після тривалої облоги, захопила Константинополь.

 

Іконографічне зображення Костянтин I

Ікона Костянтина I

Новий Рим

Термін «Ві?зантійська» походить від Віза?нтія,  давньогрецької колонії, яка була  заснована людиною на ім’я Візас. Колонія була розташована на європейській стороні Босфору (протоки, яка зв’язує Чорне море в Середземне море). Візантій був ідеально розташований та слугував у якості транзитного пункту і торгівлі між Європою та Азією.

У 330 році, римський імператор Костянтин I обрав Візантій, у якості місця перенесення нової столиці Римської імперії – Константинополя. Через п’ять років, на Нікейському церковному  соборі, Костянтин проголошує християнство державною релігією Римської імперії. Мешканці Константинополя та решти Східної Римської імперії, вважали себе римлянам та християнам, хоча більшість з них говорили грецькою мовою, а не латина.

Монети Одоакра

Хоча імператор Костянтин прагнув зберегти єдність Римської імперії, це єдність виявилася ілюзорною, вже після його смерті у 337 році. У 364 році імператор Валентиніан  знову розділив імперію на Західну і Східну частини. Валентиніан керував  Західною частиною імперії, а  його брат Валент  Східною. Доля двох регіонів значно  відрізнялася протягом наступних кількох століть.

Західна Римська імперія занавала постійних атакам германських племен, таких як вестготи, остроти та вандали.  Імперія не витрумує навали варварів і починає розпадатися, дуже скороло під владою західних імператорів залишилася лише сама Італія. У 476, варвар Одоакр скинув останнього римського імператора Ромула Августа, – Західна Римська імперія  загинула.

Виживання Візантійської імперії

Завдяки географічному розташуванню Візантійська імперія зазнала набагато менше атак варварів ніж Західна Римська імперія. Східна Римська імперія мала набагато менше територій в Європі, які могли зазнати атак варварів, а також географічне розташування Константинополя робило його недосяжним для варварських племен. Також, Схід був більш культурно розвунутим ніж Захід, провінції Візантії: Єгипет, Сирія, Мала Азія, Греція –  мали давню історію державотворення, там склалася давня традиція державного управління, яку незнали на більшій частині Західньої Римської імперії.

Візантія була набагато багатшою за Західну Римську імперію, що дозволяло східним імператорам контролювати величезні фінансові ресурси, використовуючи їх для боротьби з навалою варварів.  Саме ці умови дозволили вижити Візантійській імперії в буремні роки Великого Переселення Народів.

Хоча Візантія перебувала під владою римського права і римських політичних інститутів, а її офіційною мовою була латинь, грецька мова також широко використовувалася в освіті, літератури та інших галузях культури.

Візантія повністю домінувала і в тогочасній релігійній ситуації (для традиційного суспільства релігя була синонімом слова культура, і була невіддільно пов’язана з життям людей ). На Халкидонському Соборі, у 451 році відбувся офіційний поділ вього християнського світу на п’ять патріархатів: Римський (де патріарх пізніше став називати себе Папою), Константинопольський, Олександрійський, Антиохійський та Єрусалимський. У  сьомому столітті, після ісламських завоювань, Імперія втрачає Олександрію, Антіохію та Єрусалим,  Візантійський імператор стає  духовним лідером всіх східних християн.

Візантійська імперая за часів правління Юстиніана

Візантійський імператор ЮстиніанЮстиніан I (527-565) – був першим великим правителем Візантійської імперії. За роки його правління, до складу Візантії  входила більша частина земель навколо Середземного моря, а армія Юстиніаа завоювала частину колишньої Західної Римської імперії, в тому числі  Північну Африку.

За  Юстиніана було побудовано  багато великих пам’яток імперії, які малипоказувати на велич Візанітї, серед найбільш відомих Собор Святої Софії (532-37 рр.) Також, Юстиніан  реформував та кодифікував норми римського права, заклав основи візантійської правової системи.

На момент смерті Юстиніана, Візантійська імперія була найбільш могутньою державою в Європі. Проте борги, які виникли в результаті постійних війн Юстиніана, залишили імперію для наступних імператорів у важкому фінансовому становищі. Його наступники, щоб зберегти імперію на плаву, були змушені дуже підвищити податки.

Крім цього, імперська армія була сильно розпорошена по свій території імперії, та була змушено постійно воювати, щоб зберегти території, завойовані під час правління Юстиніана. У сьомому та восьмому століттях, постійні напади персів і слов’ян, в поєднанні з внутрішньою політичністю нестабільності та економічного регресу, загрожували існуванню імперії.

Нова, ще більш серйозна загроза виникла в форму ісламу, який був заснований  пророком Мухаммедом в Мецці у 622 році. Вже у 634, мусульманські армії почали наступ на Візантійську імперію, захопивши Сирію. До кінця століття, Візантія під тиском мусульман втратрачає Сирію, Палестину, Єгипет та Північну Африку .

Від  Іконоборства до Чернецтва

Під час восьмого і на початку дев’ятої століть, візантійські імператори (починаючи від Льва III у 730) очолили рух, який заперечув святість ікон та релігійні зображення, а також забороняли поклоніння та шанування ікон. Цей рух був   відомий як Іконоборство, грецькою мовою – ????????????, в буквальному сенсі  означає як “Розгром зображень”. Рух іконоборства  тривав до 843, коли Вселенський Церковний Собор за правління імператора Михайла III виніс рішення на користь шанування ікон.

У кінці ? на початоку ?? ст., під час правління Македонської династії (засновник  імператор Василій), Візантійська імперія вступила в  золотий вік. Незважаючи  на те, що  територія Візантії була набагато меншою ніж за Юстиніана, розквітає господарство, торгівля, а сама Візантія користується  набагато більшим  міжнародним престижем, ніж за Юстиніана.

Імператори протегували мистецтвау, відновлені церкви після іконоборства, палаци, а також сприяли вивченню давньогрецької історії та літератури. Грецька мова витіснила латину, та стала офіційною мовою в державі. В цей час  розквітає візантійське  чернецтво з центром на горі Афон у північно-східній Греції.

Ченці засновують багато соціальних установ (дитячі будинки, школи, лікарні), зростає їх роль у візантійському суспільстві. Православні місіонери  навернають у християнство  багато слов’янських народів Південної та Східної Європи, серед яких – болгари, серби, а також Київську Русь.

Візантія та Хрестові походи

У кінці ?? ст. починається період Хрестових походів – період релігійних війн західних християн проти мусульман за Святу землю (Палестину), які тривали з 1095 до 1291 років. На початку ?? на Візантію починають тиснути племена турків-сельджуків, які до кінця століття захопили практично всю територію Малої Азії. Імператор Олексій I звернувся  за допомогою до Заходу, в результаті чого Папа Римський Урбан II в Клермоні (Франція)  проголосив “священну війну” мусульманам , який розпочав  Перший Хрестовий похід.

Після того як хрестаносці з Франції, Німеччини та Італії досягають території  Візантії, імператор Олексій змусив лідерів хрестоносців дати клятву на вірність йому для того, щоб гарантувати, що всі землі завойовані  у турків, будуть повернені  до складу Візантії. Після того як хрестоносці та візантійська армія відбили місто Нікея в Малій Азії від турків, армія хрестоносців рухається далі на Єрусалим.

Протягом наступних хрестових походів, між Візантією та Заходом продовжує існувати ворожнеча, яка призвела до завоювання і розграбування Константинополя під час Четвертого Хрестового походу у 1204 році. Латинська імперія не була міцним політичним утворенням, через ворожівідносини між католиьцкою елітою та переважною більшістю православного населення держави.

Багато біженців з Константинополя втекли до Нікеї, де була утворена Нікейська імперія як наступниця Візантії, імператори якої прагнули повернути Константинополь. У  1261 році армія нікейської імперії захоплюють Константинополь та відновлюють Візантійську імперію.

Падіння Візантійської імперії та її спадщина

Під час правління імператорів з династії Палеологів, починаючи з Михайла VIII у 1261 році, економіка колись могутньої Візантійської держави була в стані стагнації, Імперія перебувала в занепаді, і вже ніколи не змогла повернути свою попередню велич . У 1369 році імператор Іоанн V безуспішно намагався отримати фінансову допомогу від Заходу, щоб протистояти зростаючій турецькій загрозі, але він був заарештований як неплатоспроможний боржник у Венеції.

Чотири роки потому, Іоанн V був змушений, як і сербські князі та правитель Болгарії стати васалом  турків. Візантія стала васальною державою, імператори якої були змушені платити данину турецькому султану, та надавати йому військову допомогу. За  наступників Іоанна, імперія  трохи зміцнювала свої становище, але це все уже було агонією. З приходом до влади султана Мурада II у 1421 році, скасовуються сві пільги які мав імператор Візантії, а кордони “імперії” простягалися лише на територію самого Константинополя та кількох фортець на території Пелопонеса.

Наступник Мурада, Мехмед II, завершили  процес завоювання Візантії. 29 травня 1453, після того, як османська армія захопила Константинополь, Мехмед урочисто увійшов у собор Святої Софії, який зробив головнью мечеттю міста. Останній імператор Костянтин XI загинув у бою. Так остаточно загинула Візантійська імперія.

Проте з загибеллю Візантії, її вплив на Світову та Середньовічну культури Європи продовжує існувати до сих пір. Велика кількість візантійських інтелектуалів, які виїхали з території колишньої імперії до Італії, заклали основу Епохи Відродження. особливо сильним був культурний вплив Візантії на православні народи Європи – сербів, болгарів, українців, росіян та ін.

Залишити відповідь