Військове мистецтво сарматів

В давній історії України одне з провідних місць посідає сарматська доба. Іраномовні племена кочовиків-сарматів протягом майже 600 років складали головну етно-політичну силу в степу та лісостепу України та відігравали значну роль в історичному розвитку територій, котрі вони займали і з якими межували, доба сарматського панування нерозривно пов’язана з їх славою непереможних воїнів.

Сарматські племена, як і більшість кочівників, являли собою в першу чергу воєнізовану спільноту. Воїнами були і чоловіки, і жінки. Сарматське військо являло собою племінне ополчення, регулярної армії не було. Головною частиною війська була важка кіннота, озброєна довгими списами і залізними мечами, захищена обладунками і на той час практично непереможна. Аммін Марцелін писав: «Вони проїжджають величезні простори, переслідуючи ворога, або втікаючи самі, сидячи на швидких і слухняних конях, і кожен веде в поводі ще одного коня, іноді двох, щоб змінюючи, зберегти їх сили». Пізніше сарматські тяжко озброєні вершники – катафрактарії, захищені шлемами і панцирами, мали на озброєнні чотириметрові піки та метрові мечі, луки і кинджали.

За свідченням Тацита у «ватажків та всієї знаті» сарматів, які напали 69 р. н. е. на Нижню Мезію, були панцирі «з залізних пластин або дуже товстої шкіри».

Сарматський катафрактарій

Для спорядження такої кінноти у сармати мали добре розвинене металургійне виробництво і збройну справу. Катафактарії (різновид важкої кінноти, розповсюджений у східних кочових іранських народів) атакували потужним клином, який пізніше, в середньовічній Європі,  назвали «свинею», вони врізалися у ворожий стрій, розбиваючи його навпіл і довершували розгром супротивників, скидаючи  їх довгими тяжкими списами перед себе, збиваючи противника з коней, а також вступаючи з ним у поєдинок довгими прямими мечами, пристосованими для удару з коня.

Сарматські воїни (реконструкція)

Удар сарматської кінноти, був значно потужнішим за скіфський. Але, важка кіннота складалася з представників племінної знаті, тоді  як більшу частину військ складала звичайна легка кіннота.

Свій табір під час стоянок сармати оточували кібітками. Арріан (1-2 ст.) писав, що римляни вчилися від сарматів військовим прийомам.

Військова майстерність сарматських вершників змінювалася і вдосконалювалася з плином часу. В ранньосарматський період (3-2 ст. до н.е.) основою війська були  легкоозброєні кінні стрільці, одягнені в шкіряні лати і шоломи. Але вже в середньосарматський період (1 ст. до н. е. -серед. 2 ст. н. е.) військова перевага була забезпечена дружинами важкоозброєнних вершників. Чисельність таких загонів і їхня роль у війську сарматів постійно зростали. Захищений панцирем з металевих або рогових пластинок і конічним шоломом, знатний воїн сарматів перекидав супротивника списом і добивав його довгим мечем вершника. Своїх коней «лицарі» сарматів теж одягали в спеціальну збрую. Довгі мечі вони носили на лівому боці, а на правому — короткі кинджали, схожі на скіфський акінак. У сагайдаках з поховань сарматів археологи іноді знаходять по декілька сотень вістер стріл.

Винайдені сарматами важко озброєна кіннота та новий спосіб ведення кінного бою, стали найбільш значним їх нововведенням, яке з часів Великого переселення народів увійшло в звичаї інших кочових етносів, а далі й варварських народів Європи та середньовічного європейського рицарства.

Сарматський вершник (реконструкція)

1. Симоненко А.В. Сарматские всадники Северного Причерноморья. –   СПб.:  Факультет филологии и искусств СПбГУ- 2009. – 328 с., илл. – (Серия «Historia Militaris») – Режим доступу: http://www.archaeology.ru/Download/Symonenko/SarmatianRiders.pdf

2. Андреев А.Р. История Крыма. – М. : МОНОЛИТ,  2002

3. Хазанов А.М. Катафрактарии и их роль в истории военного искустсва // X Legio. Армии древности. – Режим доступу: http://xlegio.ru/ancient-armies/military-organization-tactics-equipment/cataphractarii-role-in-art-of-war/

Залишити відповідь