Інформаційні посередники

Основна суспільна функція інформаційних посередників — забезпечення інформаційних потреб споживачів. Вона реалізується завдяки професійній діяльності посередників з пошуку, збору, обробки, накопичення інформації та представлення її у зручній для споживача формі. Споживач за рахунок професійної діяльності інформаційного посередника отримує такий інформаційний продукт, який він не зміг би отримати іншим шляхом або мусив би для отримання аналогічного продукту витрачати значно більше ресурсів, ніж віддає інформаційному посередникові.

Тому економічна доцільність існування інформаційних посередників обумовлена вигодою, яку споживач інформації отримує від їх функціонування. А ефективність діяльності посередників для конкретного споживача визначається економією часу і (або) коштів, що він їх отримує при задоволенні своїх інформаційних потреб за допомогою цього інформаційного посередника. Інформаційні посередники в багатьох випадках є формою суспільної організації певних джерел інформації: друкованих видань, телебачення, інформаційних агентств, консалтингових фірм та ін.

Діяльність інформаційних посередників може здійснюватися на комерційній та некомерційній основі. В останньому випадку фінансування діяльності інформаційних посередників забезпечується за рахунок державного чи місцевих бюджетів, позабюджетного фінансування, благодійних фондів тощо.

В ідеальному варіанті інформаційний посередник у комунікаційному процесі виконує суто технічні функції і не повинен впливати на ступінь достовірності повідомлень. У реальному ж житті далеко не поодинокі випадки, коли діяльність інформаційних посередників впливає на ступінь достовірності повідомлень. До того ж вплив цей може мати не лише ненавмисний, випадковий характер, а й бути заздалегідь спланованим.

Чи не найдавнішою організаційною формою інформаційного посередництва є бібліотеки. Традиції бібліотечної справи сягають своїм корінням у древню історію. З цього приводу досить згадати славнозвісну Олександрійську бібліотеку. Майже тисячолітню історію налічує бібліотечна справа в нашій країні. Перша в Київській Русі бібліотека була створена Ярославом Мудрим.

Основна суспільна функція бібліотек полягає в накопиченні задокументованої інформації з якомога більшої сфери людських знань і надання їх споживачам без викривлення змісту інформації. З цією метою використовуються принаймні два види каталогів, один з яких алфавітний, а другий, котрий групує літературу за змістом, — систематичний, або предметний.

Водночас для цілого ряду інформаційних посередників певне свідоме викривлення — досить закономірне явище і цілком може здійснюватись у межах чинного законодавства. Мова йде не тільки і не стільки про рекламу, де за своєю природою подача інформації побудована не на критеріях її об’єктивності, а на засадах якомога вигіднішого, з точки зору інтересів відправника, її сприйняття отримувачем.

У цьому контексті треба звернути увагу насамперед на ЗМІ, які за своїм суспільним призначенням повинні подавати якомога об’єктивнішу оглядову та аналітичну інформацію для різних категорій споживачів. Головними з таких джерел є громадсько-політичні й ділові видання та радіо і телебачення в тій частині, в якій вони впливають на прийняття управлінських рішень різними суб’єктами в бізнесі, державному управлінні, інших сферах життя суспільства.

Фахівці виділяють ряд наступних прийомів подання інформації, що дають змогу досягти вигідного для відправника сприйняття інформації отримувачем (аудиторією): замовчування — це передача неповної правдивої інформації; марнослів’я — являє собою передачу одночасно як правдивої, так і помилкової інформації; напівправда — це змішування правдивої інформації з помилковою; маскування — приховування суттєвої інформації завдяки подачі великого обсягу несуттєвої інформації тощо.

У різних вітчизняних і зарубіжних засобах інформації такі й інші прийоми застосовуються відправниками повідомлень (інформаційними посередниками) для досягнення своїх цілей. Певного ефекту в інформаційних кампаніях можна досягти за рахунок формування змістовної структури певного джерела інформації.

Таким чином, при підготовці інформації для ухвали управлінських рішень треба завжди брати до уваги ймовірні механізми впливу відправників (інформаційних посередників) на сприйняття повідомлень їхніми отримувачами (аудиторією).

Залишити відповідь