Господарське життя та побут у Запорозькій Січі

Економіка Січі формувалася з двох джерел господарювання: колективно-січового та індивідуально-паланкового.

Колективно-січове господарство поділялося на загальносічове і курінне. На Січі була колективна власність на землю, вона належала всім і кожному козаку, котрий був причислений до війська. Цікаво, що за всю історію існування козацтва воно так і не ввело приватну власність на землю, тому менша частина угідь надавалась користувачам на все життя, а більша частина щороку розподілялась жеребкуванням. Кожен курінь, як цілком самостійна економічна одиниця, мав своє майно і доходи з рибних ловів, пасовиськ, сіножатей, які кожен рік перерозподілялись між куренями.

Індивідуально-трудовою діяльністю на приватному рівні козаки займались в паланках. Поряд з суспільними (січовими і курінними) у паланках існували і приватні рибні промисли, млини, вантажні човни тощо.  Крім того, кожен запорожець міг претендувати на землю там, де хотів, де встиг осісти першим, і скільки її брався освоїти. Саме на основі цього склалися запорізькі хуторні господарства. Якщо курінь був одночасно адміністративно-бойовим і побутово-господарським підрозділом, то хутір-зимівник – лише господарським поселенням. Необхідність куреня зумовлювалась колективними потребами товариства, хутора – лише інтересами окремих козаків як приватних підприємців.

При відсутності приватної власності на землю на Запорожжі не заборонялась і не обмежувалась рухома приватна власність (гроші, зброя, худоба, речі, човни). Обидві форми власності – колективно-січова та індивідуально-паланкова – не протистояли одна одній, а співіснували. Таким чином, економічному життю запорозького козацтва однаково були властиві спільні дії.

Межиріччя Дніпра й Бугу були чудовими пасовиськами та мисливськими угіддями. Займалися козаки скотарством, випасали коней, овець, велику рогату худобу. Землеробство в господарстві запорожців (ХV – першої половини ХVІІ ст.) відігравало другорядну роль. Це і не дивно, адже через природні умови та загрозу татарських набігів воно було нерентабельним.

Активно козаки займались внутрішньою та зовнішньою торгівлею. Внутрішня обмежувалась продуктами харчування та предметами побутового вжитку. Вагомою для козаків була зовнішня торгівля. На Січ завозили предмети найпершої потреби: хліб, порох та бойові припаси, зброю, готовий одяг, горілку тютюн, кінську збрую. Вивозили: віск, мед, рибу, шкіру, худобу.

У результаті козацької колонізації були освоєні величезні південні простори.

Терміни

Курінь — у 16-18 ст. військово-адміністративна одиниця Запорізької Січі, що складалася з кількасот козаків.

Зимівник — назва господарства, хутора у запорізьких, чорноморських і в частини донських козаків, де вони перебували, коли не було військових дій (особливо взимку).

Паланка — адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Запорізькій Січі.

Залишити відповідь